З чого почалась історія фестивалю?
Історія фестивалю почалася з того, що ми почали входити в кавову культуру, і створили проєкт !FEST COFFEE MISSION, який є про те, що ми беремо зелене зерно з центр Америки та Африки, обсмажуємо для себе і маємо кавовий хаб, який відкритий для будь-кого, де можна купити зелене та обсмажене зерно. Далі ми почали про це все дізнаватися більше, ми познайомилися зі SCA, почали напрацьовувати лабораторію, яка потім отримала сертифікацію. І далі ми зрозуміли, що це культура, яка може розвиватися ширше. Бо є люди, які цікавляться способами приготування кави і це є нішево. Тоді ми вирішили, що можемо робити івенти більшими і публічними. Ми зробили перший фестиваль у 2021 році і провели чемпіонати SCA. У 2022 році нам це не вдалося, і тому у цьому році ми зробили такий невеликий захід на два дні. Він про чемпіонати, каву, книжки, лекції та вінтаж. Ми зробили ярмарок вінтажу, запропонували людям приходити у вінтажних речах, також очікуємо на приїзд ретро авто.
Як це бути платформою для національних чемпіонатів SCA?
Та, частина, яка сконцентрована навколо професійної кавової сфери, ми її залишаємо на наших партнерів зі SCA. І фактично різниці між проведенням цього у Львові чи у Києві немає. Але коли ти поєднуєш це з чимось таким великим, то з‘являються люди, яким стає цікаво подивитися на чемпіонат, і це змушує людей задуматися, що може я чогось не знаю про каву, і поспілкуватися один з одним. І фактично ми надаємо простір кавовій асоціації і всі від цього виграють.
З якими труднощами стикнулись під час організації фестивалю?
Насправді, найбільше перепона в організації івентів зараз, це те, що ми сидимо в зручних кріслах, а хлопці в окопах гинуть. І є нормально, що частина людей не хоче ходити на будь-які події, але є також нормально, що інша частина готова вийти погуляти, випити пива чи вина та сходити на фестиваль. І це варто розуміти. Ми не маємо технічних перепон, бо ми створювали цей простір для подій. І ми не говоримо, що це буле супердвіж, бо не хочеться. Але дати людям поспілкуватися і зібратися однодумцям - то це абсолютно нормально. І ми вирішили створити також волонтерські ініціативи. Ми наприклад зараз маємо бренд «Авіація Галичини» і продовжуємо збирати на літак. Це буде першим прицендентом в Україні, коли фактично люди купують літак. Також ми зрозуміли, що серед військових є також поціновувачі дріпів, тому ми створили такі дріпи, і даємо їх відвідувачам на вході і та закликаємо кидати їх у спеціальні бокси. Далі ми подвоїмо цю кількість і передамо на ЗСУ. Також з видавництвом Старого Лева придумали ініціативу, підтримати бібліотеку на деокупованих територіях. Бо це загально відома історія, що окупанти нищать культурну спадщину України. Тому на фестивалі можна на ярмарку придбати книжку, або принести її з дому і передати в бібліотеку в одному з деокупованих сіл Харківщини.
Які плани на майбутнє? Можливо до кави, книжок та вантажу плануєте ще щось додати?
Насправді, ці три елементи добре поєднуються і роблять потрібну атмосферу. Тому додавати сюди нічого не потрібно. Ми б хотіли робити це частіше і масштабніше. Тому сподіваємось, що незабаром ми будемо на фестивалі святкувати нашу перемогу.
Які у Вас очікування від цьогорічного фестивалю?
Ми закладали логіку, що ми хочемо провести національні чемпіонати, зібрати навколо людей, які цікавляться кавою, книжками та вінтажем. Ми не ставили якісь комерційні результати. Для нас важливо було це зробити і провести. Зібрати каву для військових, книжки для бібліотеки та побачити друзів.
