Розкажіть, як Ви починали свій шлях у сфері кави?
Свій шлях я почав мабуть 2016 році. Під час участі в АТО, я отримав поранення і для себе вирішив опанувати сферу каву. Тому що насправді, ми дуже багато пили кави в різних кількостях і мені зайшла ідея, що після того, як я звільнюся зі збройних сил, то я зроблю таку локацію для себе, для побратимів.
Туди можна буде прийти і відчути усе єдністю братерства, єдність побратимів, де можна буде поспілкуватися на свої власні теми солов'їною мовою. У кінці 16 року я почав цим цікавитися, багато перелистав ролики в ютубі, звернувся в центр зайнятості. Пройшов курси для початку своєї діяльності для підприємців і започаткував власну справу. Моя справа - це був невеличкий павільйон, я тоді купив за власні кошти кавомашину і поставив кавомолку, і використовував по 10 кілограм кави. Ось таким був старт приблизно. Кавʼярню я відкрив у Львівській області, місто Броди - це таке невеличке містечко, 100 кілометрів від Львова - дуже мальовниче і фактично я там починав свій шлях.
З якими складнощами стикнулися під час відкриття?
Насправді зараз я взагалі не вважаю це складнощами, але на той час в мене не було чіткої послідовної інструкції. Що і за чим робити. От, наприклад, спочатку договоритися за оренду, подивитися на світло, вибрати кавумашину, у кожному питанні треба було приділяти дуже багато часу і в кожне питання требу біло заглибитися і після цього це могло дати якийсь певний результат. В якомусь рівні це було складно. Зараз я вважаю, що це ну достатньо легко і неважко знайти приміщення і почати власну справу. Можливо, через те, що ми вже набралися досвіду, але так і в будь-якій справі ти спочатку починаєш невпевнено, але потім проходить деякий час ти враховуєш свої помилки і вже кожен раз в тебе виходить все краще і краще.
У Вас одразу були свої клієнти чи потрібно було завойовувати клієнта?
У мене є дуже хороша база друзів і фактично я з ними почав комунікувати, і почав діалог. Тобто ще задовго до відкриття кав'ярні їм всім повідомив, що я буду займатися такою справою. Я буду варити каву, а перед тим, як відкривати кав'ярню і продавати людям каву, я майже місяць варив каву в себе вдома. У мене такий невеликий будинок і в тому будинку є перукарня і я варив каву дівчатам, які працюють перукарями. Кожен ранок готував по 10-15 чашок кави і я це робив на добровільній і безкоштовній основі. Вони мені мінімально пару гривень давали за матеріал фактично, за ресурси і таким чином я набивав руку, і я розумів, що моя майстерність росла і я можу готувати на загал і люди будуть купляти. Тоді я обдзвонив всіх друзів, і кажу, що є ідея, буду кав'ярню відкривати, приходьте в. гості. Завжди перший етап будь-якого бізнесу - це є друзі родичі, близькі, знайомі, товариші, які приходять і тебе підтримують, от воно десь так і вийшло.
На сьогоднішній день ваша кав'ярня вже на тому рівні на якому хотіли?
Я не можу сказати, який рівень повинен бути ну, тому що прагнення досконалості воно безмежне це раз, але я радію, що незважаючи на те, що мене поруч немає, мої кавʼярні продовжують свою в автономному режимі, без моєї участі, і вони дають хороші результати.
Чи складно було досягти щоб вони ось так працювали без основи, без власника?
Я зрозумів одне, основа - це ідея, і це цінності, які сповідує кожен, і люди, які згуртувалися навколо мене, аби я їх згуртував, зібрав докупи, вони перейняли ті цінності, які я сповідую. Зокрема, щоб була кава смачна, що було чисто в приміщенні, що була там сфера, музика, душа, і дуже багато є таких маленьких критеріїв для закладу, для того, щоб гість, який там приходить, щоб він хотів знову повертатися туди. І я для себе ці цінності визначив і вони їх взяли собі і працюють по тій схемі, яка була мною закладена. Тобто там нічого надзвичайного і великого секретного немає. Просто є цінності, які сповідує людина. Я сповідують цінності чесного, правильного, хорошого, смачного бізнесу, який подобається людям і ця кав'ярня має мати душу, мати атмосферу, і тоді людина буде повертатися туди знов і знов. Це має бути не просто кав'ярня, це має бути місце знайомства, місце зустрічі, місце проведення часу, місце людей. Я вважаю, що це велика робота просто вкласти цінність в свій продукт, і тоді воно вже буде приносити результат.
Зараз буде напевно найпопулярніше питання, яке дуже часто всім здаються, де вас застала 24 лютого? Чи вірили у те, що Росія нападе на Україну?
Я був у Буковелі, на лижах катався. Якщо чесно, я не думав і не хотів про це думати. Я не хотів, щоб це сталося. Ось, але я був готовий до цього.
Чи зупиняли Ваші кавʼярні роботу на початку вторгнення?
Здається, коли почалася це вторгнення і кацапи на нас полізли. Звичайно, що 1-2 тижні фактично будь-який бізнес не працював, тому що не було схеми і ніхто не знав, чим займатися і що робити і ясказав своїм працівникам переключитися на волонтерську діяльність. І наша кав'ярня почала готувати сніданки, обіди та вечері для блокпостів. Тобто люди туди зносили їжу і наші працівники її переробляли, створювали страви і вже готові страви вони пакували, розфасовували у спеціальні лоточки і забезпечили фактично життєдіяльність блокпостів. Вона якось так працювала, а якщо не помиляюсь вже на квітень місяць ми відійшли від тої історії, бо вже ситуація помінялася. Ну, тим більше Броди, і тому було прийняте рішення запускати меню і працювати в такому звичайному режимі для того, щоб мати можливість заплатити за електроенергію, за воду за інші комунальні послуги, видати зарплату все ж таки.
Чи були труднощі в роботі кав'ярні за час роботи під час війни?
Яне знаю абсолютно труднощі, тому що я був у збройних силах. Я думаю, що були труднощі і це, мабуть, треба брати інтерв'ю в мого адміністратора, який зараз займається тими кав'ярнями, бо він все це вирішував.
Чи плануєте після перемоги розвивати бізнес і розширювати кавʼярні?
Це насправді тупо. Говорити про це, бо мене можуть просто вбити. Завтра я можу мріяти про це, я можу цього прагнути хотіти, але давай дивитися на речі своїми іменами. Бахмут зараз горить і більшість бригади, які знаходяться, вони саме на цьому напрямку. Кожен день 100-200 солдат просто на полі бою вмирають. І питання наступному, коли цей день настане? Коли мене б'ють, розумієш, а може, сьогодні, завтра, а може більше? Хай краще ця перемога, яка станеться у майбутньому буде для мене сюрпризом. А зараз має бути повсякденна каторжна чорна робота, яка має продовжитись, ми маємо думати, що ми можемо зробити для того, щоб зберегти нашу державність. І я не можу зараз плунвати там на 10 років. Я можу запланувати на тиждень-мясць. Там зʼїздити до своїх родичів, побачити близьких, тому що я вважаю, що зараз особисте спілкування з рідними, зі своїми знайомими воно набагато важливіше, аніж якісь там примарні перспективи майбутнього. Те, що ми бачимо по Києву, прилітають ракети те, що ми бачимо по Харкову і Херсону, по інших містах, то життя настільки стало раптовим. Ти не можеш запланувати, бо це може в один момент раз і перерватися. Я вважаю, що ці кав'ярні їх треба зберегти в тому стані, які вони є. А вже коли, наприклад, ситуація поміняється, ми вже були потім будемо думати, куди ми рухаємося і в якому плані буде працювати.
Які могли б дати поради людям, які теж хочуть увійти в цю сферу?
Просто беріть відкривайте, тому що життя ну надто коротке щою сумніватися, якщо у вас не вийде і вам, то не зайде, то ви будете про це знати. Якщо вам це вийде і ви зрозумієте, що ви отримуєте від цього і задоволення і користь, і гроші, беріть і пробуйте. Ну зараз такий час що життя може бути одномоментним, і я вважаю, що краще ризикнути, аніж просто сидіти думати, як би воно могло бути і так далі. Беріть, пробуйте, робіть, створюйте, адже перед вами весь світ.
