З чого почалася Ваша історія у сфері кави?
Моя історія почалася з Простору Циферблат, мої друзі шукали собі працівника, я тоді планував їхати на ПМЖ в Канаду та у мене був вільний час, тому я вирішив спробувати. Там я захопився кавою, і одну ніч просто не спав і читав усе, що знаходив про каву. Через деякий час я пішов вже в кавʼярню Декупаж, вони славилися своєю обсмажкою та авторським напоєм. Але все починалось з Циферблата - він дає дуже багато, зокрема напрям творчості і багато чого цікавого. Це все і дало поштовх для мене.
У тебе є кава власної обсмажки, коли і як з'явилася ідея створити свою справу?
Якщо чесно, то на самому початку шляху у сфері кави. Я повинен був їхати на ПМЖ в Канаду, і так вийшло, що я зрозумів, що треба щось робити. Якраз у той момент я познайомився з Декупажем, працював у Циферблаті і розумів, що я тут працюю до того, як буду їхати. І я розумію, що в Канаді треба ж якось заробляти, мені подобається кава і я зрозумів, що можу навчитися обсмажувати каву в Декупажі, потім працювати у Канаді бариста, збирати помаленьку гроші, придбати собі помаленьку ростер і обсмажувати каву. Коли вже працював у Київській міській ростерії, то зрозумів, що знань вже більше, навички є, і там вже більше захотілось розвиватися у цьому напрямку.
З якими проблемами стикнулися під час відкриття?
Напевно це не секрет, як правило, ідея - це ідея, якісні продукти - це класно, але як правило, реалізації та продаж - це основне і найважче. Бо потрібно не лише знати продукт, але і знати як його донести і продати. І дуже дякую моїй дружині, що допомогла мені з реалізацією контенту, бо бачення продукту, як красиво зробити його в Інстаграмі - це цілком її робота. Вона знала більше про таргетинг і як запускати рекламу. Тому реалізація - це основна проблема. Ну а так в принципі, коли пройшов весь шлях від бариста до технолога, то розумієш, що немає нічого страшного, бо ти знаєш весь шлях. А от відсутність продажів - це погано, бо ти думаєш, що ти прийдеш, всім сподобається кава і будеш працювати. А по факту, ніхто не хоче працювати з новим гравцем.
Найтиповіше питання зараз, де вас застало 24 лютого?
Якщо чесно, то я проспав, ми прокинулись о 10 години від дзвінка тата дружини та нам сказали, що почалась війна. Я в той день зайшов в Інстаграм, і зрозумів, що всі люди збираються і кудись їдуть, але всім потрібна кава. І я подзвонив партнерам і запропонував їм привезти каву. Ми з дружиною зібрали десь 100 дріпів, декілька кілограмів кави та поїхали на Лівий берег. І я в цей момент читаю про ДРГ в червоних куртках, а у метро всі у червоних куртках, починаються прильоти, ми виходимо на Дніпрі та я вирішую, що потрібно повертатися додому, бо ситуація погіршується. Але дружина вмовила мене їхати та ми поїхали на Дарницю відвозити каву. Потім ми зібрали речі, але все одно весь час лишались у Києві.
Зараз ваш бренд продовжує працювати?
Звісно, він навіть розпочав перші продажі 7-8 квітня. Мені подзвонили та сказали, що хочуть зробити дріпи для ЗСУ, десь 100 штук і я погодився. Далі всі кавʼярні почали відкриватися, ми почали відправляти каву у Львів та Одесу і робота пішла.
Коли вирішили відкриту кавʼярню?
Напевно кавʼярню я вирішив відкриту ще до роботи в Київській міській ростерії, це десь років 4-5 назад. А от під час війни я зрозумів, що життя надто коротке і потрібно робити все, що заплановано. Я б потім просто не зміг би собі пробачити, як би не встиг зробити. Війна напевно підштовхнула остаточно і прибрала усі сумніви. Тому раджу, якщо є якісь ідеї, то не боятися і робити.
Розкажи детальніше про свою концепцію кавʼярні без охолоджених десертів?
Я взагалі раніше не полюбляв випічку, а перед війною ми поїхали у Берлін і там я зрозумів, наскільки у Європі смачна випічка. Там і масло і тісто, воно дуже смачне. І у кавʼярнях ніхто не продає тортики, там або печиво, або брауні власного виробництва. І я тоді пробував поєднання для себе і зрозумів, що кава та тортики пішли більше з кондитерських, бо для них основа - це десерти, а кава - це додаткова продукція. І це не концепт кавʼярні, бо в таких випадках кава дуже глушиться смаком десертів. А коли ти береш випічку і каву, то вона навпаки доповнює смак і допомагає краще розкрити напій. Також я для себе зрозумів, що найкрутіше поєднання - круасан та капучино, або брауні та фільтр на Кенії. Але є недоліки роботи у випічці - треба розраховувати на кількість людей, бо це все продукти та це гроші. Але ми все ж обрали таку концепцію і зараз навіть в Інстаграм ми робимо наші улюблені комбінації напоїв та випічки, які найкраще розкривають смаки.
А як довго до такої концепції звикали клієнти? Все ж таки в нашому українському суспільстві кава дуже часто поєднується з тортиками та тарталетками.
Чесно кажучи я сам дуже люблю смачненьке, але перший поштовх до поціновування кави та випічки можна віддати Хлібному, бо вони перші почали продавати смачну випічку і каву. І в Україні почали далі відкриватися смачні пекарні та наші люди почали звикати до такої концепції й тому не було таких проблем у клієнтів через відсутність тортиків. Тим паче ми обрали круте виробництво, яке горить своєю ідеєю і вони постійно вдосконалюються і готують нове.
Наскільки важко морально та фізично підтримувати бізнес під час війни?
Насправді дуже важко, бо потрібно підлаштовуватися під різні ситуації, зокрема, повітряні тривоги. Ми знаходимось у закритому ЖК, тому нам трішки легше, бо люди зараз не дуже хочуть відходити далеко від дому, і нам трішки простіше ніж тим, хто в центрі, адже туди люди бояться їздити. Але є і важкість, бо коли вимикали світло взимку, ми працювали без генераторів, ми наварювали літрів 6-9 фільтрів і продавали клієнтам. Проте саме наше приміщення було підʼєднано до будівництва й у всьому ЖК було світло, а в нас не було світла 5 днів. І до того ж у нас опалення від котельні й в нас не було опалення, тому в кавʼярні було дуже холодно. У нас був графік з 9 до 19:00, і одного дня приїхала випічка, залишався фільтр, біля нас було темно і всі люди ходили до зони, де стояли генератори та було світло, і мені дружина казала йти додому, але я сидів до кінця графіку. І ті люди, які приходили до нас у ті важкі часи, вони ходять до нас зараз. І нехай для всіх це буде важко, але я йшов до цього багато років і я все одно ходив працювати. Ми навіть певний час працювали без вивіски та реклами, але наші клієнти все одно нас знаходили.
Які є плани на майбутнє після перемоги?
Я б хотів відкрити маленьку кухню, щоб були сніданки, але ті, які максимально поєднуються з кавою. І хочу відкрити повністю своє виробництво, зараз ми шукаємо приміщення і коли люди будуть повертатися після перемоги, то ми відкриємо його. Бо хоч кавʼярня - це душа, але мене тягне більше до обсмажки.
Що Ви б могли порадити тим, хто хотів би відкрити кавʼярню під час війни?
По-перше - це концепція, має бути ідея. Також якість і сервіс. Це основні три вимоги для хорошої кавʼярні. Якщо хоч одного немає, то краще не потрібно. І хоч відкрити кавʼярню це здається найпростішим, але це насправді дуже кропітка і важка робота.
